Голові Верховної Ради України

Дмитру РАЗУМКОВУ

Прем’єр-міністру України

Денису ШМИГАЛЮ

Голові Луганської обласної

держадміністрації – керівнику обласної

військово-цивільної адміністрації

Сергію ГАЙДАЮ

Народному депутату України

Сергію ШАХОВУ

Народному депутату України

Олександру ЛУКАШЕВУ

Народному депутату України

Наталії КОРОЛЕВСЬКІЙ

Депутатів

Білокуракинської районної ради

Луганської області

ЗВЕРНЕННЯ

Ми, депутати Білокуракинської районної ради Луганської області, від імені жителів району звертаємось до Вас, за розумінням і допомогою. Ми просимо Вашого сприяння в болючому для нас питанні, пов’язаному з реалізацією реформи децентралізації. Кожен з нас має своє мислення та бачення цієї реформи та головне, щоб вона принесла користь всім людям, всій Україні.

На жаль, під час реформування інтереси простих людей не завжди співпадають з бажаннями та діями реформаторів. Ми вже звикли до того, що основними надбаннями нашої країни є демократія, відкритість, гласність, спільне вирішення будь-яких проблем. З нами завжди радились, брали до уваги наші пропозиції, враховували заперечення. Відверто кажучи, ми не зажди були згідні з тим чи іншим питанням, але після дискусій та обговорення, після взаємного спілкування приходили до консенсусу, який ішов на користь району та кожного його жителя.

Але вперше, за роки незалежності, нас просто проігнорували. Про те, що пройде укрупнення районів і Білокуракинський район увійде до складу Сватівського, ми дізналися через пресу та телебачення.

Ми, всі за Білокуракинщину, більшість із нас тут народилися та виросли, і ми за те, щоб залишився Білокуракинський район, бо знаємо, що так було б краще для всіх, хто проживає на території району та вболіває за завтрашній день. І це розуміє кожна реально думаюча людина, яка впевнена в здоровому глузді керівників нашої держави.

Тому всі розгублені та розлючені і, перш за все, на нас, депутатів місцевих рад. Вони думають, що ми проводимо якісь «підкилимні» ігри, шукаючи особисто для себе якийсь інтерес в обхід всенародного обговорення. На жаль, переконати в іншому ми нікого не можемо, бо самі шоковані таким рішенням та відношенням до депутатів, бо, насправді, ніякого обговорення не було, і нам дивно, як на карті з’явився найменший район в Україні.

Ми не проти Сватівського району, але все ж таки, якщо немає можливості залишити Білокуракинський район, на що ми покладаємо надію, то вимагаємо та наполягаємо, щоб наш район увійшов до складу Старобільського. Бо, з нашої точки зору, Сватове набагато програє Старобільську.

По-перше, відстань до м. Старобільська 30 кілометрів, до м. Сватове – 60 кілометрів (але немає дороги, в об’їзд через м. Старобільськ – 100 кілометрів, а з віддалених пунктів району всі 200 кілометрів).

По-друге, ми десятиліттями не мали ніяких відносин зі Сватівщиною. В ту сторону навіть ніколи не було нормальної дороги. Ями в півтора-два метри глибини – це візитна карточка автошляху Білокуракине – Сватове ще з часів Радянського Союзу. Навіть старожили не пам’ятають, коли дорога була в більш-менш нормальному стані. Та, якщо комусь потрібно до Сватове дістатись, то їдуть через м. Старобільськ, або польовими, грунтовими шляхами. Ми не пам’ятаємо, щоб між сел. Білокуракине і м. Сватове колись існувало автобусне сполучення. Весь рух йшов виключно через м. Старобільськ. Практично всі легкові автомобілі вже більше десяти років рухаються через м. Старобільськ. І ці страхіття з дорогою починаються саме на кордоні нинішнього Сватівського району. Так, що до м. Сватове не доїхати, не дійти.

По-третє, до м. Старобільськ налагоджена система транспортування людей та вантажів. Практично всі автобусні маршрути, які виходять з Білокуракинського району, не минають м. Старобільськ. Через весь Білокуракинський район, майже розрізаючи його навпіл, проходить залізнична дорога, яка теж зв’язана з м. Старобільськ. Багато людей користується цим видом транспорту тому, що це зручно та вигідно. А проект будівництва залізничної колії «Білокуракине – Сватове» так і залишився на папері.   

По-четверте, всі побутові та соціальні питання, а також купівля різних товарів, яких не було в Білокуракине, проводилася в Старобільську. Навіть на навчання після закінчення школи діти їхали до м. Старобільська.

Нас заспокоюють і говорять, що всі питання будуть вирішуватися в громадах, але на практиці ми бачимо, що ніхто і ніщо не може замінити відділення Пенсійного фонду, управління соціального захисту населення, центр зайнятості населення, до яких люди з’їжджаються кожного дня з усього району. Через деякий час ці всі послуги автоматично пересунуться на 100-200 кілометрів далі. І знову ж доведеться добиратися через м. Старобільськ.

Сьогодні, в душах білокуракинців тільки страх і відчай, тому що реформа для людей може стати реформою проти людей, і всі красиві слова розіб’ються через сувору реальність нашого життя.

Ми вважаємо, що нас не запитавши, не поставивши до відома, «заганяють» до нового району, навіть не думаючи, а що буде далі і яка від цього користь нашим людям?

Будь ласка, допоможіть нам вирішити це важливе питання і нехай здоровий глузд переможе холодний залізний циркуль, який відміряв нам таку нелегку долю.

Ми не хочемо, щоб успішна децентралізація стала звичайною централізацією зі значним погіршенням життя в наших селах.

Жителі Білокуракинщини тільки за Старобільский район.

Ми Вам віримо, ми Вам довіряємо, але просимо одного – радьтеся з нами.

Ми Ваші виборці, ми Ваші однодумці, і ми живемо в одній країні.

З повагою, від імені та за дорученням депутатів Білокуракинської районної ради Луганської області

Голова Білокуракинської

         районної ради                                                Костянтин БОНДАРЕНКО